Замок Любарта

Замок Любарта або Луцький замок - верхній замок Луцька, один з двох (частково) збережених замків, пам’ятник архітектури та історії національного значення. Один з найбільших найдавніших і найкраще збережених в Україну замків. Він є головним об’єктом історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».

Це єдина з українських фортець, яку бачив чи не кожен житель країни. Хоча б тому, що тримав у руці купюру в 200 гривень. 28-метрова В’їзна башта Луцького замку заслужила місце на звороті банкноти.

XIII-XIV ст. Фортифікаційна споруда, в якій виділяються три вежі: В’їзна або Вежа Любарта, що володів Луцьком (1340-80), Стирова, або Башта Свидригайла і Владича. У Владичій вежі в 1987 відкрито музей дзвонів.

Будівництво Верхнього замку почалося в 1350-і роки і в основному було завершено в 1430-і, хоча деякі елементи ще змінювалися протягом наступних століть. Окольний замок почали реконструювати в цеглі з 1502 року. З часу побудови замки були резиденцією Великого князя, а після утворення Королівства - резиденцією королівської влади, де були зосереджені політичні, адміністративні, судові, оборонні, релігійні функції центру воєводства Волинського.

У 1429 році в княжому палаці, який перебував у Верхньому замку, проходив з’їзд європейських монархів, метою якого було вирішення політичних та економічних питань центрально-східної Європи і вирішення питання про коронацію Вітовта. Замки неодноразово піддавалися нападу. Так, в 1431 році під час Луцької війни замки витримали облогу військ політичних супротивників великого литовського князя Свидригайла. У 1595 році замок був узятий військовими загонами Северина Наливайка.

На території замків перебували обидві кафедри - латинська Святої Трійці і православна Івана Богослова. У них проходили, крім того, зборів і сеймики волинської шляхти обох віросповідань. У замку діяли різного роду суди, які займалися питаннями міського та воєводського масштабу. В окремий період в замку діяв особливий суд - Луцький трибунал, якому підлягали кілька воєводств.

У XVIII столітті замок почав втрачати свої функції, що було пов’язано з громадськими трансформаціями суспільства Речі Посполитої. Окольний замок припинив своє існування, а в XIX столітті, коли Волинь була анексована до Російської імперії, і Верхній замок припинив існування. Залишилися руїни, які тільки на рубежі ХІХ-ХХ століть стали оберігати законом.

Протягом ХХ століття Верхній замок і залишки Окольніка були реставровані й сьогодні відкриті для відвідування. А на початку XXI століття був відновлений і невеликий шматочок Окольного замку.